Хронологія
16 вересня 1907
Іван Кейван народився в покутському селі Карлові (нині Прутівка, Івано-Франківська область). Був першою дитиною столяра i музикантa Миколи Кейвана і Калини Ілащук. Потім народилися Василь, Марійка, Гануся і Володимир.
1919
закінчивши Карлівську сільську школу, вступив до української гімназії в Коломиї. Почав малювати, оформляв навчальні кімнати, рисував карикатури вчителів. Заківчив гімназію в 1927 p.
1927-28
вчився в мистецькій школі О. Новаківського у Львові. Після року навчання перейшов до Академії мистецтв у Кракові, де закінчив загальий відділ.
1929
в березні, після обшуку дому батьків в Карлові польською поліцеїєю, арештований i звинувачений в державній зраді й порушенню публічного спокою за деклямацію, що її виголоcив на святі Просвіти в Карлові підчас Різдвяних свят; сидів у Коломийській тюрмі шість тижнів без суду; заповів голодівку до закінчення слідства; перевезений до тюрми 'Бриґідки' в Львові; відбув процес у жовтні та був звільнений; в тюрмі вивчив есперантську мову і в 1932 p. здав іспит з есперанто.
1932
- був прийнятий до Академії мистецтв y Варшаві, студіював малярство і спеціялізувався в артистичній графіці та в різних ґраверських техніках; oкремо студіював історію мистецтва й мистецтвознавство у Варшавськомy університеті. Був кількакратно нагороджений на річних виставках Академії. Диплом Академії одержав у 1937 р. Належав до українського мистецького гуртка Спокій y Варшаві.1933
почав виставляти свої праці та писати статті про мистецтво та історію мистецтва. Через його членство в Організації Українських Націоналістів (ОУН) і виконання проєктів грошей для майбутньої української держави, арештований польською поліцеїєю i звинувачений в "фальшуваннi грошей". Провівши три місяці в ув'язненні, став перед судом; лава присяжних у Коломиї звільнила його від кари. Проєкти грошей, позначені стилем українського барока, сконфіскoвані.
1936
відбув мистецьку подорож в Західну Европу разом з групою студентів академії.
1939
- склав педагогічний іспит в ПІРР (Паньствови Інститут Робут Ренчних) у Варшаві, дістав право навчати малювання в середніх і фахових школах.Вересень 1939
вибух Другої Світової Війни; в Галичині, перша совєтська окупація.
1939-41
проживав у Снятині; виконував реклами і різні портрети. Після приходу совєтів, працював як керівник художного кабінету: оформляв плакати, лозунги, транспаранти та малював портрети вожків, в тому числі портрети Сталіна; мусів кожного тижня звітуватися в бюрі НКВД. Коротко вчителював у середній школі. Пізніше працював у снятинському театрі: малював декорації, характеризув акторів, виконував афіші та часом грав ролі на сцені. З початком червня 1941, коли наступали німці а совєти відступали, мусів скриватися перед арештом НКВД-істами.
1941
вчив малювання й історію українського мистецтва в українській гімназії та в Технічному ліцеї в Коломиї. В цьому періоді виконав портрети: Т.Шевченка, М.Шашкевича, М. Лисенка, В. Барвінського, Б. Кудрика, М. Колесси, Д. Николишина та інших. Був членом Української спілки образотворчих мистців (УСОМ) у Львові.
Липень 1942
за німецької окупації, арештований в Коломиї ґестапом разом з іншими вчителями гімназії та міськими інтелігентами (40 людей); тримали їх як заручників підчас відвідин до міста губернатора та його заступника; обійшлося без інциденту і їх випустили.
14 вересня 1943
- одружився в Коломиї з лікаркою Марією Адріяною Крупською, дочкою Павла Крупського, колишнього директора школи в Любківцях (де її матір Ева Самайлович також вчителювала), що тоді був секретарем Коломийської гімназії. Марія працювала в Коломийській лікарні після студій медицини в Познані в Польщі.Займався книжковою графікою.
Березень 1944
–виїхав з дружиною на Захід перед другою совєтською окупацією; перебував якийсь час у Марієнбаді (нині – Маріянські Лазні, Чеська Республіка), де Марія працювала в педіaтричній лікарні.Грудень 1944
син Орест народивcя в Марієнбаді.
1946
перебуваючи у таборах для переміщених осіб (ДіПі) в Німеччині (Байройт, Фюсен та Міттенвальд), вчив малювання в українській гімназії, історію мистецтва в Українському народному університеті та в мистецькій школі й інтенсивно працював творчо в малярстві й ґраверстві. Був членом УСОМ у Мюнхені і брав участь у всіх її виставках. Брав участь y виставках в Парижу й Амстердамі.
1947
виставляв в "Салоні незалежних мистців" в Парижі й здобув першу нагороду за графічні твори. Заснував і вів з проф. Василем Левом і письменницею Дарією Яросвлавською Спілку українських письменників, мистців і науковців в Міттенвальді.
Липень 1948
дочка Софія Оксана (Зоня) народилася в Міттенвальді.
Листопад 1949
переїхав до Канади з родиною; осіли в Едмонтоні, Алберта. Їх спровадив Василь Семотюк з Карлова, який приїхав до Канади перед Першою Світовою Війною.
Ранні 1950-і роки
працював як маляр реклам щоб вдержувати родину; розмалював три церкви в Алберті; почав постійну працю в хемічній команії "C-I-L" як маляр написів і реклам.
Від 1950-тих років
присвячувався мистецтвозанвству; написав монографії кількох мистців, десятки статтей на теми українського і світового мистецтва тa оглядів виставок. Був активним членом української громади, часто виголошував доповіді, був членом НТШ, Літературно-Мистецького Клюбу, УНО.
1956-57
- був членом-засновником Спілки українських образотворчих мистців Алберти (СУОМА). Разом з Б. Стебельським та М. Дмитренком був співосновником УСОМ в Канаді.1957
вийшла друком його монографія "Володимир Січинський", Торонто.
Від 1957-ого року
брав участь в багатьох виставках УСОМ-у й інших в Канаді (Едмонтон, Саскатун, Монреаль, Торонто) та в Америці, зокрема в Ню Йорку та в Світовій виставці українського мистецтва в Детройті в 1960 p.
1958-62
учив історію українського мистецтва нa Курсах Українознавства ім. І. Франка в Едмонтоні.
1959
з нагоди Мазепинського року в 1959 (250-річчя з дня смерті), виконав ґраверський композиційний портрет гетьмана Івана Мазепи.
1961-1964
на відзначенна 100-річчя з дня смерті та 150-річчя з дня народження Т. Шевченка (1814-1861), виконав цикл композиційних портретів Т. Шевченка.
1962
почав працювати над монументальною Історією українського мистецтва.
1
964
вийшла друком його монографія Тарас Шевченко - образотворчий мистець, Вінніпеґ, що за неї одержав Шевченківську медалю від Конґресу українців Канади.
1966
вийшла друком його монографія "Дмитро Антонович", Шікаґо.
1967
за свої мистецтвознавчі праці, іменований патріярхом Йосифом Сліпим профеcором історії мистецтва Українського католицького університету в Римі; сприводу втрати слуху він не міг сповняти цих обов'язків.
1968
вийшла друком його монографія "Василь Кричевський - творець українського національного стилю", Рим: Богословія.
1973-74
був головою УСОМ в Канаді (майже весь час був заступником голови).
1976
НТШ надало йому ступінь дійсного члена секції Історії України.
1979
24-ого листопада, святкування 50-ти річчя творчої праці Івана Кейвана, що організувало НТШ в Едмонтоні.
Від 1980-тих років
відкривав багато виставок українських мистців з Канади й різних країн; друкував рецензії про виставки в пресі.
1982
брав участь у Світовій виставці українських образотворчих мистців у Торонтo.
1992
- помер в Едмонтогі 18 вересня проживши 85 років.1996
остання частина його дво-томової Історії українського мистецтва, Українські мистці поза батьківщиною, вийшла у світ.
